Оцінюючи переваги та недоліки окремих думок, слід враховувати їхній вплив як всередині Суду, так і поза його межами. Дозвольте спершу розглянути останнє: найголовнішим і незаперечним зовнішнім наслідком окремої думки, будь то розбіжної чи збіжної, є руйнування видимості єдності та солідарності. Від самого початку і до сьогодні багато видатних американських суддів вважали це майже вирішальним аргументом проти окремих думок…

…Насправді, можна стверджувати, що штучна одностайність – придушення інакомислення – позбавляє справжню одностайність тієї великої сили, яку вона може мати тоді, коли вона найбільш необхідна. Історія Верховного Суду Сполучених Штатів містить історію героїчних і, зрештою, успішних зусиль Голови Верховного Суду Ерла Уоррена, спрямованих на те, щоб домогтися одностайності Суду в ухваленні епохального рішення у справі «Браун проти Ради з питань освіти», яке заборонило расову сегрегацію в усіх сферах публічної освіти. Я, безумовно, згоден, що одностайність була важливою для досягнення більшого суспільного визнання. Але чи мало б це рішення такий ефект, якби всі рішення Верховного Суду, навіть ті, що приймалися 5-4 голосами, оголошувалися одноголосними? Напевно, ні.