Мудрість закону полягає не так у мудрості самого наміру (задуму) законодавця чи у наявності якогось обʼєктивного, незалежного від інтерпретатора, змісту (істинного смислу) юридичної норми, яку тлумачать, як, насамперед, у властивостях форми закону — його абстрактності, неперсоніфікованості й неіндивідуалізованості. Саме вони дають змогу юристові-інтерпретаторові виявити власну мудрість — вміння аналізувати як сам текст закону, так і той контекст, в якому закон функціонує — все розмаїття життєвих і юридичних питань, які постають перед інтерпретатором під час юридичного тлумачення.

У тлумаченні нормативних юридичних текстів найяскравіше проявляється креативність (від англ. creative) інтерпретаторів — одна з головних, як її інколи називають, якостей людини ХХІ століття, тобто здатність відхилятися від прийнятих стереотипів мислення, бачити проблеми під нетрадиційним кутом зору і вирішувати їх нестандартним способом.