// ВИПАДКОВА ЦИТАТА

…стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї


Вирок районного суду, 08.02.2017

Микола Мазур

// РУБРИКИ САЙТУ

Tax Planing

Найбільш цікаві і важливі судові рішення з різних галузей права, ухвалені як під час моєї роботи у Верховному Суді (у тому числі у складі Великої Палати і об’єднаної палати ККС ВС), так і в суді першої інстанції

Audit Services

Окремі думки

Окремі думки, які відображають мою позицію з найбільш складних правових проблем: розбіжні, де я був незгоден з рішенням більшості в цілому, і збіжні, де я мав інші або додаткові аргументи до мотивів рішення

Financial Consulting

Наукові роботи

Дисертація, монографії, підручники, навчальні посібники, наукові статті, тези доповідей та інші публікації щодо наукових проблем у різних галузях права (теорія держави і права, міжнародне, конституційне, кримінальне право тощо)

Payroll Processing

Події

Наукові конференції, семінари, тренінги, робочі групи тощо

Tax preparation

Інше

Записи блогу та інші публікації, які не увійшли до інших категорій

Bookkeeping

Архів

Архів записів з усіх перелічених категорій

Звісно, може трапитися й так, що за своїм сенсом безсумнівне, виразне визначення закону підганяє суддю до рішення, яке видається йому несправедливим. Як він має поводитися в такому разі? Ну що ж, суддя, згідно з панівним сьогодні принаймні на європейському континенті розумінням, є насам-перед державним службовцем і як такий буде дотримуватися наказів держави. Той, хто знає організацію судівництва, погодиться, що [судді, подібні до] Маньо навряд чи будуть в осяжний час чимось іншим, ніж курйозом, які б теорії про тлумачення законів не були запропоновані.

Але навіть тут не рекомендується натягувати тятиву надто туго. <…>

Куди ми прийшли б, якби кожний суддя грав у законодавця? Сьогодні ми принаймні знаємо наперед, чого можна очікувати. Що станеться, якщо розповсюдиться вільне правознаходження? Ну що ж, де закон говорить ясно й чітко, там правова певність буде не меншою, ніж тепер, оскільки всупереч ясному й чіткому дослівному тексту закону вирішують, залежно від обставин, обрані швейцарські судді, але, звісно, не призначений службовець. Де ж закон не містить ясного й чіткого визначення: я хочу бачити того, хто насмілився б прогнозувати сьогодні суддівське рішення! Набагато більшу цінність, ніж зв’язаність законом мала б стала юдикатура, опанована ясними засадами. … Та ба, вона може ще більше розквітнути саме у разі вільного правознаходження. Вільне правознаходження веде, само собою зрозуміло, до сталого суддівського права.

Євген Ерліх

1862-1922 рр., український і австрійський правознавець, професор і ректор Чернівецького університету (1906-1907)

Вільне правознаходження (1906), Ерліхівський журнал, 2021, № 5, с.8-9

(Die freie Rechtsfindung, 1906)

// ОСТАННІ ПУБЛІКАЦІЇ