Говорячи про окремі думки, я маю на увазі думки, які не погоджуються з обґрунтуванням рішення Суду. Деякі з таких думок, коли вони доходять до того ж висновку, що й більшість (тобто про підтвердження або скасування рішення нижчого суду), технічно є “збіжними” (concurrences), а не “розбіжними” (dissents). На мою думку, немає великої різниці між ними, якщо йдеться про доцільності висловлення окремої думки. Судові рішення (legal opinions) важливі передусім через їх обґрунтування, а не через результати, які вони проголошують; результати можна було б оприлюднити у формі резолютивних постанов без пояснень. Рішення (opinion), яке ґрунтується на хибних обґрунтуваннях, помиляється у всьому, і це варте окремої думки, навіть якщо вона формально називається збіжною.

Однак… я маю на увазі лише справжні збіжні думки, тобто окремі думки, які не погоджуються з підставами, на яких Суд обґрунтував своє рішення, або які не погоджуються з пропуском певної підстави, яку погоджуючий суддя вважає центральною. Я не маю на увазі і не схвалюю збіжні думки, написані лише для того, щоб краще висловити ту саму позицію, що вже була сформульована Судом, або, ще гірше, щоб продемонструвати інтенсивність почуттів погоджуючого судді щодо розглянутого судом питання. Я вважаю такі окремі думки зловживанням, а їх існування — одним з аргументів проти того, щоб взагалі допускати будь-які окремі думки.