// ВИПАДКОВА ЦИТАТА

Аналізуючи цю знакову постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 5 квітня 2017 року у справі № 423/369/17, по суті, можна дійти висновку, що суддею М.В. Мазуром було сформульовано наріжний камінь подолання через зіткнення ідеї дедалі більшої свободи людини та ідеї обмеження можливостей людини, а також «золотої середини» співвідношення свободи і відповідальності: суспільно небезпечні та шкідливі для суспільства діяння мають переслідуватися законом; особа, яка вчинила протиправне діяння і була визнана уповноваженим органом правопорушником, має нести відповідальність, яка настала щодо неї; юридична відповідальність має бути справедливою, тобто не перетворюватися на формальний шаблон, під який штучно підганятиметься об’єктивна реальність («прокрустове ложе»), бути адекватною реальній дійсності, конкретним обставинам справи й ураховувати необхідну (достатню) міру впливу на правопорушника, що дозволяє відновити порушений правопорушенням баланс у суспільстві (тобто важливим завжди є досягнення мети відповідальності, а не сам по собі акт ressentiment).


В’ячеслав Гладкий (наукова стаття)

Микола Мазур

правова визначеність

Якою мірою суддя зв’язаний правом? Чи може він, принаймні за певних умов, вільно знаходити свої рішення або ж всі вони безумовно накреслені йому наперед у параграфах закону? Панівний погляд, а він панує не лише в юристів, але й у самому народі, – припускає, справді, дуже широку зв’язаність. Суддівські рішення мусять бути виведені безпосередньо з якоїсь частини закону і не можуть ні на йоту віддалятися від того, що пропонує закон, – так думають сьогодні, окрім, скажімо, країн англо-американського права, майже всі юристи цивілізованого світу, так думає і народ.

І все ж ця одностайність внутрішньо дещо ламка. Оскільки, якщо ухвалюється рішення, яке зазвичай евфемістично називають «незрозумілим», то ніхто не заспокоюється тим, що рішення ґрунтується безпосередньо на законі, ні юристи, ні народ. Від рішення вимагають до того ж ще й, щоб воно було розумним, щоб воно не було безглуздим. Отже, людина у жодному разі не схильна спокійно миритися з рішенням, яке видається безглуздим, через те, що воно обґрунтоване в якомусь правовому приписі.

Євген Ерліх

1862-1922 рр., український і австрійський правознавець, професор і ректор Чернівецького університету (1906-1907)

Вільне правознаходження (1906), Ерліхівський журнал, 2021, № 5, с.6-7

(Die freie Rechtsfindung, 1906)

// РУБРИКИ САЙТУ

Tax Planing

Найбільш цікаві і важливі судові рішення з різних галузей права, ухвалені як під час моєї роботи у Верховному Суді (у тому числі у складі Великої Палати і об’єднаної палати ККС ВС), так і в суді першої інстанції

Audit Services

Окремі думки

Окремі думки, які відображають мою позицію з найбільш складних правових проблем: розбіжні, де я був незгоден з рішенням більшості в цілому, і збіжні, де я мав інші або додаткові аргументи до мотивів рішення

Financial Consulting

Наукові роботи

Дисертація, монографії, підручники, навчальні посібники, наукові статті, тези доповідей та інші публікації щодо наукових проблем у різних галузях права (теорія держави і права, міжнародне, конституційне, кримінальне право тощо)

Payroll Processing

Події

Наукові конференції, семінари, тренінги, робочі групи тощо

Tax preparation

Інше

Записи блогу та інші публікації, які не увійшли до інших категорій

Bookkeeping

Архів

Архів записів з усіх перелічених категорій