Я вважаю, що окремі думки скоріше підвищують, аніж не знижують престиж Суду ще з однієї причини. Коли історія демонструє, що одне з рішень Суду було справді жахливою помилкою, заспокоює — і сприяє повазі до Суду — озирнутися назад і усвідомити, що принаймні деякі з суддів чітко бачили небезпеку і висловили своє занепокоєння, часто досить красномовно. Я думаю, наприклад, про пророчу окрему думку судді Джона Маршала Харлана … у справі Plessy v. Ferguson (прецедент, по суті, подоланий через півстоліття у справі Brown v. Board of Education), у якій Суд постановив, що, попри положення Конституції про рівний захист законом, штат Луїзіана міг вимагати, щоб залізниці перевозили білих і темношкірих пасажирів у різних вагонах. Харлан писав:

…[З] точки зору Конституції, з точки зору закону, в цій країні немає вищого, домінуючого, правлячого класу громадян. Наша Конституція не розрізняє кольору шкіри. Що стосується громадянських прав, усі громадяни є рівними перед законом. Найскромніший є рівним з наймогутнішим. Закон розглядає людину як людину…