Поступово втрачається усвідомлення того, що без правової держави немає державного права. Починає забуватися самоочевидна істина, що юридично можна осмислити лише державу, підпорядковану правопорядку; лише державну владу, зв’язану правовими нормами; що юридично можна сконструювати лише державу, мислиму як суб’єкт обов’язків і прав, оскільки юридично осмислювати, юридично конструювати означає не що інше, як ставити у відношення до правопорядку. Це основоположне постулювання всієї правової логіки нині опиняється на межі забуття.






