Рішення, які змінюють долі. Закони, які не завжди дають відповіді. Емоції, які важко витримати.
Суддя Верховного Суду Микола Мазур поділився зі студентами НаУКМА тим, що стоїть за зачиненими дверима суду: як формуються вироки, як зважити закон і людяність, і чому важливо не втратити себе в професії.
Посилання:
3 червня 2025 року я мав честь виступити з гостьовою лекцією перед студентами факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Ми говорили про професію судді — як вона виглядає зсередини, що стоїть за судовими рішеннями, як поєднуються в діяльності судді право, справедливість, життєвий досвід і професійна інтуїція. Я поділився особистим шляхом до Верховного Суду, прикладами з реальних справ та роздумами про роль судді в утвердженні верховенства права.
Серед тем, які ми обговорювали зі студентами:
- як на практиці поєднуються юридична теорія і судова практика;
- чому судді мають знати не лише галузеве право, а й читати Кардозо і Холмса;
- як іноді навіть чіткий закон породжує складні запитання;
- що таке «Намібійські винятки» і як вони застосовуються в українських реаліях;
- коли закон мовчить — і коли він «надто голосний»;
- які ситуації вимагають від судді не лише знання закону, але й співчуття, витримки і здорового глузду.
Окрім цього, я поділився своїми спогадами про дуже різні історії, з якими мені доводилося мати справу: і зворушливі, і трагічні, а іноді — кумедні. На прикладах із власної практики я намагався пояснити, чому в суді важливіше мати світогляд, ніж шаблон, і як справжнє правосуддя іноді починається саме там, де закінчується чіткий алгоритм.
Через повітряну тривогу наша зустріч відбулася в облаштованій для укриття зоні Могилянського ПідWall, що стало символічним нагадуванням про те, що навіть у складні часи ми разом продовжуємо навчати і навчатися заради того, щоб будувати наше спільне майбутнє, де справедливість — не просто слово.
Я вдячний за запрошення та активність студентів — їхні питання були глибокими, а інтерес до професії справжнім.
Такі зустрічі — це не лише про обмін досвідом. Це — про формування правничого світогляду, про віру у власні сили, про цінності, які не змінюються навіть під обстрілами.








