// ВИПАДКОВА ЦИТАТА
Аналізуючи цю знакову постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 5 квітня 2017 року у справі № 423/369/17, по суті, можна дійти висновку, що суддею М.В. Мазуром було сформульовано наріжний камінь подолання через зіткнення ідеї дедалі більшої свободи людини та ідеї обмеження можливостей людини, а також «золотої середини» співвідношення свободи і відповідальності: суспільно небезпечні та шкідливі для суспільства діяння мають переслідуватися законом; особа, яка вчинила протиправне діяння і була визнана уповноваженим органом правопорушником, має нести відповідальність, яка настала щодо неї; юридична відповідальність має бути справедливою, тобто не перетворюватися на формальний шаблон, під який штучно підганятиметься об’єктивна реальність («прокрустове ложе»), бути адекватною реальній дійсності, конкретним обставинам справи й ураховувати необхідну (достатню) міру впливу на правопорушника, що дозволяє відновити порушений правопорушенням баланс у суспільстві (тобто важливим завжди є досягнення мети відповідальності, а не сам по собі акт ressentiment).
