Judge Mazur

Попаснянський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Мазура М.В., при секретарі судового засідання К., за участю: прокурора Н., обвинувачених Б-ва О.В., М-ка В.В., П-на С.М., захисників С., Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013030530000580 за обвинуваченням:

Б-ва О.В., <…> раніше судимий: 27.12.2011 року Свердловським міським судом Луганської області за ст.ст.122 ч.1, ст.185 ч.2, ст.187 ч.1, 70 КК України до трьох років позбавлення волі; 13.02.2013 р. постановою Дергачовсього районного суду Харківської області звільнений умовно-достроково на строк 1 рік 5 місяців,

у скоєнні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 3, ст. 129 ч. 1 КК України;

М-ка В.В., <…> раніше судимий: 11.02.1991 року засуджений Свердловським міським судом Луганської області за ст.ст.140 ч.2, 140 ч.3 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.46-1 КК України 1960 року з відстрочкою виконання вироку на два роки; 19.05.1992 р. засуджений Свердловським міським судом Луганської області за ст.ст. 17, 81 ч.3, 140 ч.2, 140 ч.3, 141 ч.2, 145 ч.2, 42 КК України 1960 р. до 4 років позбавлення волі, згідно ст.43 КК України 1960 року приєднано покарання за вироком від 11.02.1991 року та остаточно призначено 5 років позбавлення волі, звільнений 14.11.1996 року за відбуттям покарання; 05.02.1999 р. засуджений Свердловським міським судом Луганської області за ст.ст. 17, 81 ч.3, 81 ч.3, 17, 140 ч.2, 140 ч.2, 140 ч.3, 215-3, 42 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 10.03.1999 р. засуджений Луганським обласним судом за ст.93 п. «а», 93 п. «и», 142 ч.3, 42 КК України 1960 р. до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, зідно ст.42 ч.3 КК України 1960 р. приєднано невідбуте покарання за вироком від 05.02.1999 р., остаточно призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, початок відбування покарання з 17.07.1998 р., звільнений 15.10.2012 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк покарання 9 місяців 12 діб,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України;

П-на С.М. <…>

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,

ВСТАНОВИВ :

30.06.2013 року приблизно о 22.00 годині Б-в О.В., маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло та заподіяння значної матеріальної шкоди потерпілому, діючи повторно та за попередньою змовою групою осіб з П-ним С.М., який також мав спільний з Б-вим О.В. умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло та заподіяння значної матеріальної шкоди потерпілому, та діяв з корисливих мотивів, на автомобілі, яким керував Б-ко В.І., прибули з м. Свердловська до м. Попасна, а саме на вул. <…>, де зупинилися біля будинку домоволодіння №<…>, що належить Т-вій І.С. Після чого, скориставшись відсутністю власника вказаного домоволодіння, а також тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, Б-в О.В. з П-ним С.М. через паркан проникли на територію двору, де за допомогою знайденої на подвір’ї цеглини вибили віконне скло на другому поверху житлового будинку. Далі Б-в О.В. та П-н С.М., реалізуючи спільний злочинний умисел, за допомогою мускульної сили, по трубі газопроводу, піднялись до другого поверху, де через пошкоджене ними вікно проникли в середину будинку, звідки таємно викрали майно, на загальну суму 100 213 гривень, а саме:

• намисто срібне, 925 проби з каменями бірюза, вартістю 8000 гривень;
• браслет срібний, 925 проби з каменю бірюза, вартістю 8000 гривень;
• ланцюжок срібний, 925 проби, вагою 50 грамів, вартістю 750 гривень;
• підвіску срібну, 925 проби, з каменем бірюза, вага якої без каменю 15 грам, вартістю 800 гривень,
• кільце срібне 925 проби, розмір 18,5, вагою 20 грам, вартістю 300 гривень,
• срібний злиток банку «Форум», вагою 50 грам 925 проби, вартістю 2500 гривень,
• набір чайних ложок в кількості 6 штук і кавових ложок у кількості 6 штук, 875 проби, позолочені, з зеленою емаллю, за ціною 100 гривень за 1 штуку на суму 1200 гривень, вага чайної ложки 20 грам, вага кавової ложки 15 грам,
• набір антикварних чайних срібних ложок, в кількості 12 штук, виготовлені на початку 20 століття, з двозначної проби «87», вартістю 6000 гривень, вага однієї ложки 20 грам;
• набір чайних ложок мельхіорових з позолотою, 875 проби, вагою 20 грам кожна ложка, в кількості 11 штук, вартістю 20 гривень за 1 штуку на суму 220 гривень,
• набір чайних срібних ложок, в кількості 6 штук, вагою 20 грам кожна ложка з малюнком на ручці «Мідний вершник», з надписом «Ю МЕТ», по ціні 20 грн. за 1 штуку на суму 120 гривень,
• 3 антикварні срібні чайні ложки, 875 проби, вагою 20 грам кожна ложка, з ручкою у вигляді джгута, вартістю 3000 грн.;
• 6 чайних позолочених ложок, з ручками з білого срібла, 875 проби, вагою 20 грам кожна ложка, вартістю 1000 грн. за 1 штуку на суму 6000 грн.,
• 2 годинника наручних фірми «Київська Русь», кожний, по ціні 120 гривень на суму 240 гривень,
• годинник наручний фірми «РАДО», виробництво Швейцарія, вартістю 12 000 гривень,
• годинник наручний фірми «Гіатекфіліпп», виробництво Швейцарія, вартістю 4000 гривень,
• ноутбук «Делл-500», вартістю 1200 гривень,
• нетбук «ASUS Еее PC Techical Updates», вартістю 1400 гривень,
• маршрутозатор (роутер) марки «D-LINK» DSL-2500U ADSL+ ETHERNET ROUTER, вартістю 80 гривень,
• чохол до нетбуку, із синтетичного матеріалу, зеленого кольору, розміром 35×27 см, вартістю 100 гривень,
• набір із срібла 925 проби, сережки та підвіска з камінням напівдорогоцінним зеленого кольору, загальна вага 1 сережки 10 грам, підвіска вагою 10 грам, камінь – сердолік, вартістю 2000 гривень,
• сережки та кільце срібні, 925 проби, з каменем нефрит, вироби виготовлені у вигляді квітки, вага кільця 10 грам з каменем, вага 1 сережки з каменем 10 грам, вартістю 2400 гривень,
• набір драгоцінних каменів аметистів, вага 30 карат, вартістю 8000 гривень,
• сережка із золота 750 проби, вагою 10 грам, вартістю 3200 гривень,
• 3 штуки намиста з перлів, вартістю 7200 гривень,
• намисто з камінням бірюза, блакитного кольору із застібкою із золота 585 проби, вагою 2,5 грама, 585 проби, вартістю 1500 гривень,
• набір з срібла 925 проби: кільце та сережки з каменем бірюза у вигляді кульок, вага кільця без каменю 10 грам, вага сережок без каменів 20 грам, вартістю 2000 гривень,
• 6 позолочених виделок для фруктів фірми «Stainless steel», на ручці мався візерунок прямокутної форми зеленого кольору, по ціні 18 гривень за 1 штуку на суму 108 гривень,
• 3 виделки десертні для фруктів, мельхіорові, придбані в 1995 році, по ціні 15 гривень за 1 штуку на суму 45 гривень,
• зброю-карабін «Сайга» № 00271158, вартістю 4000 грн.,
• підвіска із золота 585 проби із зображенням Святої Людмили, вагою 3 грами, вартістю 750 грн,
• намисто довжиною 30 см із золотими камінням 750 проби та каменями бірюза, вага золота 750 проби 100 грамів, вартістю 8000 грн.,
• сережки срібні 925 проби, із золотими камінням 750 проби та камінням бірюза, вартістю 2400 грн., вага золота 750 проби 10 грамів,
• сережки із золота 583 проби, вагою 6 грамів, вартістю 1500 грн.,
• набір столових мельхіорових ложок у кількості 12 штук, вартістю 1200 гривень.
• пляшку ликеру та пляшку шампанського, які не мають матеріального значення для потерпілої.

Після цього Б-в О.В. з П-ним С.М. з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись їм на власний розсуд, заподіявши значний матеріальний збиток потерпілій Т-вій І.С. на вищевказану суму.

Крім цього, 05.08.2013 року приблизно о 18 годині Б-в О.В., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля магазину «П’ятачок», розташованому по вул. Карла Лібкнехта м. Свердловська, Луганської області, під час сварки з У-ким С.М., приніс з квартири, де мешкає, мисливську рушницю «Сайга», викрадену з будинку потерпілої Т-вої І.С. та, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на погрозу вбивством, тримаючи в руках вказану рушницю, Б-в О.В. навів ствол рушниці на потерпілого У-кого С.М., який сприймав дії Б-ва О.В. як такі, що спрямовані  на позбавлення його життя та побоювався за своє життя, а Б-в О.В. продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, для пригнічення психічної волі та надання опору потерпілому У-кому С.М. направив ствол рушниці в грунт біля потерпілого та здійснив постріл.

У судовому засіданні обвинувачений Б-в О.В. свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю та пояснив, що 30.06.2013 року він разом з П-ним С.М. на автомобілі, яким керував Б-ко В.І., прибули з м. Свердловська до м. Попасна до будинку, який належить Т-вій І.С. Скориставшись відсутністю власника, про що йому було відомо від особи на ім’я Михайло, який відбуває покарання в місцях позбавлення волі та зв’язувався з ним по телефону, вони проникли на територію вказаного домоволодіння, де через вибите ними віконне скло на другому поверсі проникли в середину житлового будинку, звідки таємно викрали майно, у тому числі «Сайгу». При цьому за твердженням обвинуваченого Б-ко В.І. спочатку не знав, куди вони їдуть, але по дорозі його повідомили про мету поїздки, проте він не відмовився їхати далі та під час крадіжки знаходився на вулиці і кілька разів телефонував Б-ву О.В., попереджаючи про осіб, які проходять по вулиці. За поїздку він заплатив Б-ко В.І. 500 грн., крім того 02.07.2013 року вони з Б-ко В.І. їздили в м.Луганськ, де він продав частину викраденого майна, про що Б-ку В.І. було відомо. М-ка В.В. з ними під час крадіжки не було, на досудовому слідстві він його оговорив тому, що на цьому наполягали працівники міліції.

05.08.2013 р. Б-в О.В. зі своєю дівчиною В-ною А.О. прийшов до кафе «П’ятачок», яке розташоване поблизу його місця проживання в м. Свердловську, де у нього виник конфлікт з О. У-ким, після чого він побіг додому взяв рушницю «Сайгу», яку раніше викрав з будинку Т-вої І.С., вибіг на вулицю та вистрілив у землю з метою налякати О. У-кого та його друзів.

У судовому засіданні обвинувачений П-н С.М. свою вину у вчиненні злочинів визнав повністю та надав пояснення, які узгоджуються з поясненнями обвинуваченого Б-ва О.В., у тому числі в частині участі Б-ка В.І. у скоєнні крадіжки та в частині заперечення участі в крадіжці обвинуваченого М-ка В.В., якого він оговорив під час досудового розслідування під тиском працівників міліції.

Вина Б-ва О.В. і П-на С.М. у вчиненні інкримінованих їх злочинів підтверджується також сукупністю інших досліджених у судовому засіданні доказів.

Зокрема, потерпіла Т-ва І.С. у судовому засіданні пояснила, що вона перебувала у відпустці за кордоном, коли їй стало відомо про те що з її будинку, розташованого за адресою: м.Попасна вул. <…>, невідомі особи в період з 30.06.2013 р. по 01.07.2013 р. здійснили крадіжку майна, зазначеного в обвинувальному акті, яке належить їй, у зв’язку з чим їй спричинено матеріальну шкоду.

Свідок <…>, пояснила, що вона доглядала за будинком Т-вої І.С. під час перебування останньої за кордоном у відпустці та 01.07.2013 року вона прийшла до вищевказаного будинку та побачила розбите вікно та викликала охорону.

Допитаний у судовому засіданні свідок Б-ко В.І. пояснив, що 30.06.2013 р. йому зателефонував Б-в О.В. та попросив його кудись відвезти, запевнивши, що заправить автомобіль та заплатить за послуги. Б-ко В.І. погодився на цю пропозицію, після чого вони з Б-вим О.В., П-ним С.М. і М-ком В.В. поїхали спочатку в м.Лисичанськ, а потім в м.Попасна. За твердженням Б-ка В.І., він не знав, що вони приїхали скоювати крадіжку. Вони зупинилися там, де указав Б-в О.В., після чого пасажири вийшли з автомобіля, а він від’їхав від того місця, щоб придбати собі поїсти. Потім він телефонував Б-ву О.В., щоб спитати, коли їх забирати. Через деякий час він забрав їх на тому ж місці, де висаджував. Він не пам’ятає, які речі були з ними, коли вони сідали в автомобіль. Через день або два вони з Б-вим О.В. їздили в м.Луганськ, де останній зустрічався з двома особами, але він не чув про що вони спілкувалися. Б-ко В.І. також підтвердив, що під час досудового розслідування давав пояснення, що з ним в автомобілі до м. Попасна їхали Б-в О.В., П-н С.М., а також особа, яку він не знає і впізнати не зможе. Розбіжність у своїх показаннях він пояснив тим, що побоювався М-ка В.В., який був неодноразово судимий.

Свідок К-н О.І. пояснив, що влітку 2013 року дійсно купував у Б-ва О.В. ложки та інші предмети. Свідок К-в С.В. пояснив, що часто проводить час разом з К-ним О.І., але не пам’ятає, коли Б-в О.В. продавав останньому якісь предмети. Після допиту зазначених свідків обвинувачений Б-в О.В. підтвердив раніше дані показання про те, що саме цим особам він збував частину викраденого майна, при цьому був присутній Б-ко В.І.

Свідок В-к В.І. пояснив, що купував у Б-ва О.В. наручний годинник, але не знав, що він крадений, а також бачив у нього зброю, але не може назвати, як вона називається.

Свідок В-на А.О. пояснила, що раніше зустрічалася з Б-вим О.В., але не знає, де він був 30.06.2013 року, оскільки проводила час зі своїми друзями. На досудовому слідстві давала пояснення, але не пам’ятає, які саме.

Крім того, винуватість Б-ва О.В. і П-на С.М. у вчиненні інкримінованих їх злочинів підтверджується також іншими доказами:

– протоколом огляду місця події (т.1 а.с. 8-23), під час якого було оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення, вилучені сліди пальців рук, плями бурого кольору, сліди взуття;

– протоколом огляду місця події (т.1 а.с. 92-95), під час якого було оглянуто квартиру Б-ва О.В., в якій виявлено годинник, столові прибори;

– протоколами пред’явлення речей для впізнання (т.1 а.с.155-161), згідно якого потерпіла Т-ва І.С. впізнала викрадені у неї речі – годинник, ложки;

– висновком експерта за результатами дактилоскопічної експертизи (т.1 а.с.210-216), згідно якого сліди пальців рук, вилучені під час огляду місця події в будинку потерпілої, належать П-ну С.М.;

– протоколом отримання зразків для експертизи (т.2 а.с.12), згідно якого у Б-ва О.В. були відібрані біологічні зразки для проведення експертизи;

– висновками експертів за результатами судово-медичних експертиз (т.2 а.с.29-31, 33-35), згідно яких в речовині бурого кольору, вилученій з місця скоєння крадіжки, виявлена кров людини, яка може походити від Б-ва О.В., але її походження від П-на С.М. чи М-ко В.В. виключається;

– протоколом слідчого експерименту за участю Б-ва О.В. (т.2 а.с.39-48), в ході якого обвинувачений розповів і показав на місцевості, яким чином він скоїв крадіжку у потерпілої Т-вої І.С.;

– протоколом огляду місця події (т.2 а.с.65-66), під час якого виявлено та вилучено годинник, який належить потерпілій Т-вій І.С.;

– висновком експерта за результатами товарознавчої експертизи (т.2 а.с.147-153), довідкою (т.2 а.с.219), якими підтверджується вартість викраденого майна;

– протоколом огляду місця події (т.2 а.с.165-168), під час якого в м.Свердловськ біля магазину «П’ятачок» було виявлено гільзу;

– заявою Б-ва О.В. (т.2 а.с.176), згідно якої він добровільно передає працівникам міліції рушницю «Сайга», з якої він 05.08.2013 року вистрелив біля магазину «П’ятачок»;

– висновком експерта за результатами балістичної експертизи (т.3 а.с.78-83), згідно якого рушниця, яка була вилучена у Б-ва О.В., є вогнепальною зброєю, а саме – мисливською гладкоствольною самозарядною рушницею .410 калібру моделі «Сайга – 410 К» №00271158, виробництва Росії, в конструкцію якої були внесені зміни саморобним способом, що дозволяють здійснювати постріли із складеним прикладом. Крім того, вилучена під час огляду місця події гільза була стріляна з цієї рушниці.

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що подія, обставини скоєння злочину і винуватість обвинувачених у скоєнні злочинів за обставин, викладених у вироку, доведені.

Оскільки у судовому засіданні встановлено, що Б-в О.В., будучи раніше судимим за ст.185 ч.2, ст.187 ч.1 КК України, діючи повторно, 30.06.2013 р. умисно вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло та заподіянням значної матеріальної шкоди потерпілому, а 05.08.2013 р. він же умисно скоїв погрозу вбивством за обставин, коли у потерпілого були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, суд вважає за необхідне визнати його винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст.185 ч.3, ст.129 ч.1 КК України.

При призначенні виду й міри покарання суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд бере до уваги те, що обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкості (погроза вбивством) і тяжкий злочин (крадіжку за кваліфікуючих обставин), при цьому умисел на скоєння останнього злочину у нього виник заздалегідь та для його реалізації він подолав значну відстань і підшукав співвиконавця. Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину. Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують відповідальність, суд визнає рецидив злочинів та скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння. Суд також враховує те, що за місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно.

За цих обставин суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкцій ч.1 ст.129, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням положень ст.ст.70, 71, 81 КК України, оскільки саме це покарання найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України.

Оскільки у судовому засіданні встановлено, що П-н С.М., 30.06.2013 р. умисно вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло та заподіянням значної матеріальної шкоди потерпілому, суд вважає за необхідне визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.185 ч.3 КК України.

При призначенні йому виду й міри покарання суд бере до уваги те, що обвинувачений вчинив злочин тяжкий злочин (крадіжку за кваліфікуючих обставин), при цьому умисел на скоєння останнього злочину у нього виник заздалегідь та для його реалізації він подолав значну відстань, але він не був його ініціатором. Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують відповідальність, суд не встановив. Суд також враховує те, що обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину.

За цих обставин суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням положень ст.ст.75,76 КК України, оскільки саме це покарання найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України.

Крім того, згідно обвинувального акту М-ко В.В. обвинувачувався в умисному таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло та заподіянням значної матеріальної шкоди потерпілому, вчиненому повторно, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за наступних обставин:

30.06.2013 року приблизно о 22.00 годині, М-ко В.В., маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у житло та заподіяння значного матеріального збитку потерпілому, діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з Б-вим О.В., П-ним С.М., на автомобілі ВАЗ-21013, державний номер 08413 АХ„ що належить І-к В.Д., яким керував Б-ко В.І., прибули з м. Свердловська до м. ІІопасна, а саме на вул. <…>, де зупинилися біля будинку домоволодіння №<…>, що належить Т-вій І.С.. Після чого скориставшись відсутністю власника вказаного домоволодіння, а також тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, М-ко В.В. з Б-вим О.В. та П-ним С.М. через паркан проникли на територію двору, де за допомогою знайденої на подвір і цеглини, вибили віконне скло на другому поверху житлового будинку. Далі М-ко В.В. з П-ним С.М. та Б-вим О.В., реалізуючи свій спільний злочинний намір, за допомогою мускульної сили, по трубі газопроводу, піднялись до другого поверху, де через пошкоджене ними вікно та через утворений отвір, проникли у всередину дому, звідки таємно викрали майно, що оцінене згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 536/197/7 від 25.09.2013 р.: намисто срібне, 925 проби з каменями бірюза, вартістю 8000 гривень; браслет срібний, 925 проби з каменю бірюза, вартістю 8000 гривень; ланцюжок срібний, 925 проби, вагою 50 грамів, вартістю 750 гривень; підвіску срібну, 925 проби, з каменем бірюза, вага якої без каменю 15 грам, вартістю 800 гривень; кільце срібне 925 проби, розмір 18,5, вагою 20 грам, вартістю 300 гривень; срібний злиток банку «Форум», вагою 50 грам 925 проби, вартістю 2500 гривень; набір чайних ложок в кількості 6 штук і кавових ложок у кількості 6 штук, 875 проби, позолочені, з зеленою емаллю, за ціною 100 гривень за 1 штуку на суму 1200 гривень, вага чайної ложки 20 грам, вага кавової ложки 15 грам. Після чого М-ко В.В. з Б-вим О.В., П-ним С.М. з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли розпорядившись їх на власний розсуд, тим чамим заподіяли значного матеріального збитку потерпілій Т-вій І.С.

Обвинувачений М-ко В.В. свою вину у скоєнні злочину заперечив, пояснивши, що він не брав участі у скоєнні даного злочину, а весь день 30.06.2013 року провів разом зі своєю співмешканкою Д-ко Ю.М. Цього ж дня приблизно о 20.00 год. вони з Д-ко Ю.М. побачили їх сусідів Т-ко А.Г. та Т-ко Т.Й., з якими поспілкувалися певний час. Цього ж вечора їм зателефонувала сестра М-ка В.В. – П-на А.В., яка повідомила, що не знає, де знаходиться її син П-н С.М. Після цього вони з Д-ко Ю.М. пішли додому до П-ної А.В., де провели весь вечір і намагалися по телефону знайти П-на С.М.

Відповідно до ч.1 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд звертає увагу на те, що прокурор посилається як на доказ винуватості М-ка В.В. на показання свідка Б-ка В.І., який в судовому засіданні пояснив, що 30.06.2013 року він підвозив на місце скоєння злочину Б-ва О.В., П-на С.М. і М-ка В.В. Проте суд враховує те, що згідно пояснень обвинувачених Б-ва О.В. і П-на С.М. свідок Б-ко В.І. насправді був співучасником злочину, оскільки вони повідомили йому мету поїздки, а під час крадіжки він здійснював спостереження за вулицею та кілька разів телефонував П-ну С.М. з метою попередження про сторонніх осіб (сам Б-ко В.І. пояснював це тим, що він хотів дізнатися, чи довго вони будуть відсутні). Крім того, у судовому засіданні Б-ко В.І. зазначив, що під час досудового розслідування давав пояснення, що з ним в автомобілі до м. Попасна їхали Б-в О.В., П-н С.М., а також особа, яку він не знає і впізнати не зможе, при цьому розбіжність у своїх показаннях він пояснив тим, що побоювався М-ка В.В., який був неодноразово судимий. Таким чином, не вирішуючи питання про винуватість чи невинуватість Б-ка В.І., оскільки йому не було висунуто обвинувачення, суд, тим не менше, звертає увагу на те, що цей свідок під час досудового розслідування та в судовому засіданні давав різні показання щодо участі М-ка В.В. у скоєнні злочину, крім того показання Б-ва О.В., П-на С.М., хоча самі по собі і не спростовують, але ставлять під сумнів показання цього свідка. З огляду на сказане та враховуючи положення ч. 2 ст. 17 КПК України, суд вважає, що для доведення поза розумним сумнівом вини М-ка В.В. у скоєнні злочину показань одного свідка Б-ка В.І. недостатньо.

В обґрунтування обвинувачення, висунутого М-ку В.В., прокурор також посилався на показання Б-ва О.В., П-на С.М., надані під час досудового розслідування. Аналізуючи таку позицію сторони обвинувачення, суд звертає увагу на те, що згідно постанов про закриття кримінального провадження (т.4 а.с.157-162, т.5 а.с.51-57) були закриті кримінальні провадження за заявами обвинувачених Б-ва О.В., М-ка В.В., П-на С.М. про застосування до них з боку працівників міліції фізичного та психічного насильства та про порушення їх права на захист під час досудового розслідування. Але, не дивлячись на це, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Оскільки в судовому засіданні обвинувачені Б-в О.В. і П-н С.М. спростували раніше надані показання, суд не вправі на них посилатися.

Інших доказів винуватості М-ка В.В. у скоєнні інкримінованого йому злочину стороною обвинувачення не надано. Разом із тим, стороною захисту надано низку доказів невинуватості обвинуваченого М-ка В.В.

Так, свідок Д-ко Ю.М. у судовому засіданні зазначила, що вона проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з обвинуваченим М-ком В.В. до затримання останнього, та надала пояснення, які повністю узгоджуються з поясненнями обвинуваченого М-ка В.В.

Свідок П-на А.В. пояснила, що обвинувачений П-н С.М. є її сином, а обвинувачений М-ко В.В. – її братом. 30.06.2013 року вона весь день не бачила сина, після 19.30 год. вона почала йому телефонувати, але абонентський номер сина був поза зоною досяжності мережі. Вона почала хвилюватися і зателефонувала брату та його співмешканці, попросила їх прийти. Після цього М-ко В.В. і Д-ко Ю.М. прийшли до неї додому та провели з ними весь вечір, телефонували П-ну С.М. та його друзям. П-н С.М. повернувся приблизно о 01.00 год. 01.07.2013 року, після чого вона відвезла брата та його співмешканку додому.

Свідок П-н М.В., пояснив, що він є чоловіком П-ної А.В. та батьком П-на С.М., та надав пояснення, які повністю узгоджуються з поясненнями П-ної А.В.

Свідок Т-ко А.Г. пояснив в суді, що вечором 30.06.2013 р. він був у своєму дворі разом зі своєю дружиною Т-ко Т.Й. та бачив своїх сусідів М-ка В.В. і Д-ко Ю.М., з якими вони поспілкувалися. Він добре запам’ятав, що це було саме 30.06.2013 року, оскільки в цей день він на ринку купував каченят. Разом із тим, відповідаючи на запитання учасників процесу та суду, свідок не зміг пояснити з ким спілкувався на свій день народження 09.06.2013 року.

Свідок Т-ко Т.Й. пояснила, що вечором 30.06.2013 р. вона була у своєму дворі разом зі своїм чоловіком Т-ко А.Г. та бачила своїх сусідів М-ка В.В. і Д-ко Ю.М., з якими вони поспілкувалися. Вона точно пам’ятає, що це було саме 30.06.2013 року, оскільки в цей день був день молоді та в місті був салют. Разом із тим, відповідаючи на запитання учасників процесу та суду, свідок не змогла відповісти на питання, коли святкують День Конституції України чи день захисту дітей, та в які інші свята в місті були салюти.

Оцінюючи показання зазначених свідків, суд відхиляє посилання прокурора на необхідність критичної їх оцінки через наявність родинних стосунків та «вибіркову пам’ять», адже в своїй сукупності ці показання доповнюють одне одного, а також підтверджуються інформацією про телефонні з’єднання за телефонним номером М-ка В.В., який 30.06.2013 року обслуговувався базовими станціями мобільного оператора, розташованими в м.Свердловську (т.3 а.с.95-105).

Суд ще раз наголошує на тому, що КПК України зобов’язує не доводити невинуватість у вчиненні злочину, а навпаки – доводити «винуватість особи поза розумним сумнівом».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не було доведено винуватість М-ка В.В. поза розумним сумнівом, а тому його слід виправдати.

Строк дії ухвали щодо застосування до М-ка В.В. запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на даний момент закінчився, у зв’язку з чим відсутня потреба у вирішення питання щодо запобіжного заходу стосовно даного обвинуваченого.

Відповідно до ст. 124 КПК України документально підтверджені судові витрати на залучення експерта стягуються в дохід держави. Таким чином, документально підтверджені процесуальні витрати в сумі 3343,92 грн. (т.1 а.с.209, 230, т.2 а.с.146, т.3 а.с.77) мають бути стягнути з Б-ва О.В. та П-на С.М.

Потерпілою Т-вою І.С. було подано цивільний позов, в якому вона просила стягнути з Б-ва О.В,, М-ка В.В. та П-на С.М. майнову шкоду в розмірі 83720 грн. (розмір майнової шкоди розрахований шляхом вирахування з вартості всього викраденого майна вартості майна, яке було повернуто потерпілій), моральну шкоду в сумі 50000 грн. (моральну шкоду вона обґрунтовую тим, що раніше вже була потерпілою від подібного злочину, коли вбили її чоловіка, і тому новий злочин завдав їй сильного душевного хвилювання, крім того, вона була змушена перервати свою відпустку за кордоном і повернутися в Україну), а також витрати на правову допомогу в розмірі 400 грн.

Суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, оскільки М-ка В.В. було виправдано, а винними у скоєнні крадіжки були визнані Б-в О.В. і П-н С.М. Крім того, погоджуючись з тим, що в контексті попередніх подій, пов’язаних із смертю чоловіка потерпілої, а також перерваної відпустки за кордоном, цей злочин завдав потерпілій значних моральних страждань, суд, тим не менше, вважає заявлену суму позовних вимог завищеною, а тому вважає за необхідне стягнути в якості відшкодування моральної шкоди 30000 грн. 

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

Б-ва О.В. визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.129, ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання:

– за ч.1 ст.129 КК України – у вигляді шести місяців арешту;

– за ч.3 ст.185 КК України – у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити Б-ву О.В. остаточне покарання у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 71, 81 КК України до призначеного покарання частково приєднати у вигляді шести місяців позбавлення волі невідбуту частину покарання за вироком Свердловського міського суду Луганської області від 27.12.2011 р., призначивши остаточне покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо Б-ва О.В., до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Початок строку відбування покарання Б-ву О.В. відраховувати з 8 серпня 2013 року.

Стягнути з Б-ва О.В. на користь держави процесуальні витрати у сумі 1671,96 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят одна гривня 96 коп.).

П-на С.М. визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України П-на С.М. звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на два роки, зобов’язавши його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з П-на С.М. на користь держави процесуальні витрати у сумі 1671,96 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят одна гривня 96 коп.).

Стягнути з Б-ва О.В., який народився 05.05.1994 р. в м. Свердловськ Луганської області, та П-на С.М., який народився 30.01.1993 р. в м. Свердловськ Луганської області, в солідарному порядку на користь Т-вої І.С. майнову шкоду в розмірі 83720 грн. (вісімдесят три тисячі сімсот двадцять гривень 00 коп.), моральну шкоду в розмірі 30000 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.), а також витрати на правову допомогу в розмірі 400 грн. (чотириста гривень).

Виправдати М-ка В.В., визнавши його невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 395 КПК України вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Попаснянський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, – з моменту вручення їй копії вироку.

Копію вироку можна отримати в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.